'' Чарівний світ емоцій''
Вчити дітей із розумінням ставитися до емоційного світу ; сформувати поняття про емоції та їх вплив на настрій людини; дати уявлення про настрій та як він впливає на здоров’я і спілкування з однолітками; навчити спостерігати за щоденними виявами свого настрою; навчити контролювати свої емоції. Розвивати комунікативну компетентність, моральні якості: доброзичливість, співчуття, взаємодопомога, повага. Виховувати дружні стосунки між дівчатками та хлопчиками.
'' Кольорові камінці'' Розвиток кольорового сприйняття.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ТА ПЕДАГОГАМ
«Криза трьох років: зрозуміти, а не здолати»
Третій рік життя називають критичним через системні зміни у психіці дитини, новий етап у формуванні її особистості. Кризовий період засвідчує один із важливих моментів розвитку дитини раннього віку – усвідомлення себе як окремої істоти, яка має власні бажання, що не завжди збігаються з бажаннями інших. Це спричиняє появу нового ставлення дитини до дорослих і до самої себе, яке полягає у тому, що дитина:
- Порівнює себе з дорослим
- Прагне наслідувати дорослих у поведінці, діях
- Намагається реалізувати прагнення «бути дорослим»
- Демонструє свою самостійність і незалежність
- Протиставляє власні бажання вимогам дорослого
Якщо вікова криза є нормальним і обов’язковим явищем у розвитку кожної дитини, то її негативні прояви, а надто їх інтенсивність є явищем індивідуальним, яке залежить від індивідуально-типологічних особливостей дитини, соціальних умов та особливостей виховання в сім’ї тощо. Саме специфіка цих чинників і особливо їх поєднання, може загострювати спілкування між батьками та дітьми в цей період і зробити кризу критичною.
Симптоми кризи.
Негативізм – прагнення постійно перечити дорослим. Дитина говорить «ні» навіть у тому випадку, коли насправді воліла б сказати «так», бо вказівки йдуть від дорослих: малюку ж украй важливо утвердитися у власній думці, довести іншим, що він може мати самостійну позицію, відмінну від дорослих.
Упертість – прагнення завжди відстоювати свою вимогу. Досить часто дитина при цьому заганяє себе в пастку: вона рада була б відмовитися від початкової позиції, але не може – просто тому, що має наполягти на своєму за всяку ціну.
Норовливість – заперечення тих норм і правил, які були встановлені раніше й до яких дитина начебто звикла за перші роки свого життя. Вона руйнує бар’єри – пручається, перевіряє на міцність будь-яке з існуючих правил. Цим і пояснюються такі поширені проблеми цього віку, як раптові порушення режиму – відмова спати у звичайний час, відмова від їжі, яку раніше їла із задоволенням тощо.
Свавілля – прагнення дитини все робити самостійно, саме те наріжне «Я сам!». Прояв ініціативи власної дії, що не відповідає її можливостям і спричиняє додаткові конфлікти з дорослими
Протест-бунт – дитина знаходиться у стані безперервної війни з оточенням, насамперед з батьками
Знецінювання – дитина, ще вчора така ласкава й ніжна, раптово починає лаятися, обзиватися, піддавати сумніву слова дорослого і його авторитет.
Деспотизм – дитина не лише наполягає на тому, що все робитиме сама, а й намагається і дорослих змусити «танцювати під свою дудку». Для багатьох батьків це виявляється справжнім шоком: рідне маля командує, вимогає, наполягає!
Причинами виникнення негативізму, впертості, свавілля та інших симптомів кризи у поведінці дитини – здебільшого є:
- Обмеження самостійності й особистої ініціативи
- Часте й неадекватне застосування заборон і покарань
- Гіперопіка у вихованні
- Неузгодженість та непослідовність у вимогах близьких дорослих
Надбання кризового періоду
- Становлення нового рівня самосвідомості
- Прагнення до самостійності
- Розвиток активності та вольових якостей
- Встановлення з дорослими нових і більш глибоких стосунків у спілкуванні, грі, пізнавальній і предметній діяльності, в яких великого значення набуває позитивна оцінка батьками особистих досягнень, успіхів дітей.
В цей період батькам варто:
- Підтримувати атмосферу любові, ласки, безпеки й забезпечувати захист
- Давати прості та чіткі інструкції, що ними дитина може керуватись
- Підтримувати і хвалити за досягнення
- Учити дитину основних правил безпеки
- Встановлювати розумні межі поведінки і стежити за їх виконанням
- Радіти розумовій активності та сприяти її проявам у дитини
- Приділяти дитині час і забезпечувати можливості для розвитку її мислення
- Пояснювати дитині, що для чого робити, як робити тощо
- Дозволяти дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції
- Показати дитині різні способи вираження своїх почуттів
- Залишатися спокійним під час спалахів гніву дитини – не поступатися, але й не зловживати владою
- Називати почуття, що їх переживає дитина в конкретній ситуації, та озвучувати їх свої переживання
- Виражати своє невдоволення лише щодо вчинків дитини, а не до неї самої
- Ставитися до дитини, як до «чудової, надзвичайної три річки»
Робота практичного психолога закладу дошкільної освіти
Основна мета роботи практичного психолога:
- Створення оптимальних умов для повноцінного розвитку дитини,
- Збереження психічного здоров'я,
- Розвиток творчого потенціалу дітей,
- Створення психоемоційного комфорту всіх учасників освітнього процесу.
Діяльність практичного психолога спрямована на вирішення таких завдань:
- Психологічний супровід дітей раннього віку (2-3 роки);
- Просвітницька (просвіта вихователів та батьків з метою підвищення їх психологічного рівня знань);
- Профілактика дезадаптації новоприбулих дітей;
- Профілактика агресивної поведінки і розвиток позитивних якостей дітей;
- Робота з обдарованими дітьми.
Основні завдання роботи практичного психолога:
1) Профілактика дезадаптації новоприбулих дітей (дітей раннього та молодшого віку).
2) Профілактика загострення кризи 3-х років.
3) Психологічна підготовка дітей до школи (старші групи).
4) Робота з обдарованими дітьми.
5) Психологічний супровід дітей раннього віку.
6) Оптимізація освітнього процесу.
7) Поліпшення психологічного клімату в педагогічному колективі.
8) Просвітницька робота, спрямована на психологизирование і гуманізацію психолого-педагогічного процесу.
9) Проведення тренінгів, спрямованих на релаксацію педагогів.
10) Консультативна робота, спрямована на вирішення психологічних проблем, які виникають через взаємини «вихователь - дитина - батьки».